Форма входа
0/0
Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович
- Дата:09.08.2024
- Категория: Разная литература / Современная зарубежная литература
- Название: Дім на горі
- Автор: Шевчук Валерій Олександрович
- Просмотров:2
- Комментариев:0
Уважаемые читатели!
Тут можно читать бесплатно Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович. Жанр: Современная зарубежная литература. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн книги без регистрации и SMS на сайте Knigi-online.info (книги онлайн) или прочесть краткое содержание, описание, предисловие (аннотацию) от автора и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Описание онлайн-книги Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович:
Аудиокнига "Дім на горі" - захоплююча історія про шлях до успіху
🏡 "Дім на горі" - це аудіокнига, яка розповідає про неймовірний шлях головного героя до досягнення своєї мети. Він змушений подолати безліч перешкод та випробувань, але завдяки власній силі волі та наполегливості він досягає бажаного.
Автор цієї захоплюючої книги - Валерій Олександрович Шевчук, талановитий письменник, який здатний захопити своїх читачів з перших рядків та утримувати їх у напруженні до самого фіналу.
🌟 В аудіокнизі "Дім на горі" автор розкриває тему саморозвитку, віри у себе та важливості постійного руху вперед. Ця історія надихає на подолання будь-яких труднощів та досягнення мрій.
На сайті knigi-online.info ви можете безкоштовно та без реєстрації слухати аудіокниги онлайн на російській мові. Тут зібрані найкращі бестселери та шедеври світової літератури, серед яких і "Дім на горі".
Не втрачайте можливість насолоджуватися захоплюючими історіями у будь-який зручний для вас час. Завітайте на knigi-online.info та поглиблюйтеся у світ захоплюючої літератури разом з нами!
Автор аудіокниги "Дім на горі" - Валерій Олександрович Шевчук - талановитий письменник, який здатний захопити своїх читачів з перших рядків та утримувати їх у напруженні до самого фіналу.
Не пропустіть можливість насолоджуватися цією захоплюючою аудіокнигою та іншими шедеврами світової літератури на сайті knigi-online.info!
Современная зарубежная литература
Читем онлайн Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
17
Сидів на розкладному стільці-палиці і був такий непорушний, що з сусіднього куща спустився безбоязно на невидимий, бозна-коли протягнутий павутинку-місток, невеликий срібний павук. Пішов, перебираючи ногами, а що павутини не було видно, здавалося, йде він по повітрі. Iван звів голову: на тому кущі, звідки йшов павук, вже зажовтіло декілька листків. Павук помандрував уже до іншого куща, і тільки ступив він на першого листка, відразу пожовтів і той. Павук скотивсь із жовтого листка і завис у повітрі між другим кущем і третім. Так він і мандрував сьогодні цілий день, і позасвічував на кущах перше жовте листя. I хоч стояли ще гарячі дні, хоч цвіркуни ще кричали-заливалися, хоч дзвонив, розсипаючи срібло, жайворонок, Iван відчув, що той павучок проклав дорогу і до його серця. Забриніла десь поруч тонка павутина, старий озирнувся навдокіл – кози його розбрелися навсібіч. Він встав і слухав тонкий біль, який спалахнув йому в грудях. Дивився на жовтяки на кущах, павучок висів у повітрі й ворушив лапками; дивився на косо зрізану кудласту хмару над горбами, бачив під ногами траву, що все ще пила з землі сік, – там, нижче, його око уздріло сірі і світло-жовті брили глини.
Він покинув палицю-стілець і раптом пішов по схилу вгору. Iшов і важко дихав, спинився, щоб перевести подих, але знову йшов.
В полі на нього повіяло густим настоєм трав і серпневим сонцем, Iван побачив, що саме поле вкрите стернею, голе вже й порожнє. Побачив він і чорногуза, що самотньо простував через те поле і насвистував пісеньку. Впізнав ту мелодію: тільки-но слухав її біля свого серця. Віддаля темніла Псищанська церква, оточена гаєм, в гаї тому густо було натикано хрестів. Чорногуз зупинився серед поля, змахнув крильми і застиг у льоті, начебто хтось його заморозив. Хтось заморозив на стежці між стерні чоловіка на велосипеді і бабу з коробкою за плечима. Хтось заморозив вітер і дерева, які похилилися на один бік, але не рухалися. Iван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль. Iван прислухався до мелодії, що видавав той джміль, – була то та сама пісня, що співав її чорногуз.
Кози не побачили свого попасича, хоч його палиця-стілець і стояла на місці, замекали вони й зібралися докупи. Кілька павуків почіпляло павутиння до козиних рогів, і коли Iван подивився на них згори, побачив, що позамерзали й кози. Руки в нього затремтіли, бо уздрів він і павуків, що снували навколо його кіз срібну мережу. Iван засунув руку під сорочку і стис те місце, де мало бути серце.
Грала на тонкій павутині повільну й прегарну пісню осінь. Була вже не за горами, ішла вже на землю й посилала перед собою провісників. Тоді вперше за життя стало страшно Iванові. Стояв він серед поля, а бачив завиту кучерявими крученими паничами веранду і грубий зошит у шкіряній оправі, в якому були списані ще не всі сторінки.
18
Володимир покинув те дворисько на горі, покинув ясно-синю жінку, але забрав із собою немало її синяви та й краси, що так щиро світилася до нього. Iшов не озираючись, був-бо виповнений по вінця і начебто захмелілий.
Галя також не дивилася йому вслід, хай іде собі цей незнайомець. Він схвилював її, але вони тільки мимовільні колеги по роботі. Хтозна-чому схотіла раптом забути його, бо це, що напливло на неї нагально, все-таки руйнувало її спокій. Прагла бути холодною й непроникною, хоч вся була просякнута веселою й чудовою музикою.
Ні, він таки озирнувся до неї, вона навіщось усміхнулася, і хоч була між ними чимала відстань, Володимир розцвів до неї таким же усміхом.
Тримались якусь мить, забувши про цілий світ. Вона злякалася своєї сміливості, а водночас і втішилася – стояв перед нею чоловік, котрий не застережується перед її красою. Дві рожеві підківки з’явилися на її щоках, а очі побільшали. Вуста розтулилися, і Володимирові здалося, що він легко міг би загубити на цій горі голову. Отак би й пішов звідси – вершник без голови і без коня, степом для нього був би цей зарослий полином горб.
Галя вже трохи й сердилася на себе, все-таки перед нею офіційна особа. Що б сказали про неї Марія Яківна і Олександра Панасівна? Що б сказала ота вулиця, що тече сюди до горбів від міста, і та поки що порожня школа? Що скаже про неї й бабуся, яка й досі сидить там, на ганку?
Відвернулася од Володимира і несамохіть зирнула й на ганок. Але старої там не було. Сидів тільки на приступці великий чорний метелик, який легко помахував, тремтячи на вітрі, крильми. Галя зовсім сполошилася, адже стара без її допомоги не ходила. Занепокоєння й розкаяння плеснуло в Галину душу, і вона вже остаточно забула про Володимира і ті нитки, які так несподівано почали поміж ними плестися. Скочила на ганок, зігнавши метелика, вдарила долонями двері і розпалено влетіла в кімнату. Від вікон полилися на неї дві іскристі сонячні стяги, і вона на мент осліпла.
– Ти тут, бабцю? – тихенько гукнула вона. Стара була тут. Сиділа в кріслі з виточеними на спинці людськими голівками, і це була вже зовсім інша жінка. Тепла й сива, м’яка й задумана. Звела на онуку очі, і та вразилася, які гарні вони були.
– Бабцю! – вигукнула Галя знову. – Ти встала і пішла сама?
Стара дивилася на неї з легким прижмурцем.
– Це до мене прийшов новий наш директор, – несміло виправдалася Галя.
– До мене свого часу теж приходив такий директор, – мовила стара і раптом захлюпала безпричинним сміхом, впираючись підборіддям у темне мереживо кофтини.
19
Володимир тим часом ішов через горб. Звернув на стежку, що бігла навскоси, так легше було для ноги. Цією стежкою підіймався йому назустріч Хлопець. Тягнув бідончик з молоком і посвистував, склавши губи дудочкою.
Володимирові було так легко на серці, що захотілося підхопити цей посвист.
– Застали маму? – спитав Хлопець, обриваючи свист. – А я від Марії Яківни.
– Мені теж треба до Марії Яківни, – сказав Володимир.
– То ходіть цією стежкою. А що це у вас з ногою, з війни?
– З війни, – всміхнувся Володимир.
– Ви часом не танкіст? – спитав Хлопець і подивився в долину, де стояв підбитий танк.
– Ні, я з піхоти, – відповів Володимир.
– Піхота – це не так цікаво, – сказав Хлопець. – Я б пішов у льотчики чи танкісти.
– Всі хлопці хочуть у льотчики чи танкісти.
– Ну, то я теж, як усі! – озвався Хлопець і, склавши дудочкою губи, засвистів.
– Де це ти навчився такої пісні? – спитав Володимир, підхоплюючи посвист.
– Це не пісня, а мелодія, – сказав Хлопець. – I вигадав я її сам…
Поніс свій посвист туди, угору, де стояв той загадковий дім, і Володимирові нічого не лишалося, як засвистіти й собі й рушити у бік зворотний. Гріло йому серце новонабуте тепло, а на вустах лежала та усмішка, яку він перейняв від нагірної принцеси. «Я виставився там не молодцем, – весело подумав він, – але, здається, це не мало значення!»
Звідси, з гори, видно було вулицю. Володимир побачив, як повертаються нею додому діти Олександри Панасівни. Спереду йшов підстарший син, засунувши під пахви по хлібині з паперовою смужкою, ззаду супроводжувало його двоє дівчаток, кожна тримала по буханцю. Підстарший відламував від хлібини маленькі шматочки і кидав їх до рота, а дівчата йшли за ним і, певне, поспівували – Похитувалися в ході. I хоч були вони далеко, Володимир пізнав мелодію, що її плели там на вулиці два тоненькі голоси: була то та ж таки пісня, що її висвистував Хлопець. Можливо, розніс ту пісню по околиці вітер, заранжував її в хмарах, спустив додолу і вклав до вуха старшій дочці Олександри Панасівни. Старша навчила сестру меншу, а їх підслухало ще кілька дівчаток з вулиці. Володимир знав, що відсьогодні пісня ця почала свою мандрівку по землі – диво буде тільки в тому, що завтра Хлопець спуститься з гори і почує свою пісню в чужих устах. Можливо, він почує її вперше із вуст старшої дочки Олександри Панасівни, і, хто зна, може, він уперше подивиться на ту дочку химерним хлоп’ячим поглядом, ясно здивувавшись із неї…
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович бесплатно.
Похожие на Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович книги
- Різдвяна пісня в прозі - Чарльз Дікенз - Классическая проза
- Криллитанская буря - Кристофер Купер - Научная Фантастика
- Буря мечей - Джордж Мартин - Фэнтези
- Буря соперничества - Дмитрий Геннадьевич Мазуров - Альтернативная история / Боевая фантастика
- Грядущая буря - Роберт Джордан - Фэнтези
