Форма входа
0/0
Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович
- Дата:09.08.2024
- Категория: Разная литература / Современная зарубежная литература
- Название: Дім на горі
- Автор: Шевчук Валерій Олександрович
- Просмотров:2
- Комментариев:0
Уважаемые читатели!
Тут можно читать бесплатно Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович. Жанр: Современная зарубежная литература. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн книги без регистрации и SMS на сайте Knigi-online.info (книги онлайн) или прочесть краткое содержание, описание, предисловие (аннотацию) от автора и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Описание онлайн-книги Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович:
Аудиокнига "Дім на горі" - захоплююча історія про шлях до успіху
🏡 "Дім на горі" - це аудіокнига, яка розповідає про неймовірний шлях головного героя до досягнення своєї мети. Він змушений подолати безліч перешкод та випробувань, але завдяки власній силі волі та наполегливості він досягає бажаного.
Автор цієї захоплюючої книги - Валерій Олександрович Шевчук, талановитий письменник, який здатний захопити своїх читачів з перших рядків та утримувати їх у напруженні до самого фіналу.
🌟 В аудіокнизі "Дім на горі" автор розкриває тему саморозвитку, віри у себе та важливості постійного руху вперед. Ця історія надихає на подолання будь-яких труднощів та досягнення мрій.
На сайті knigi-online.info ви можете безкоштовно та без реєстрації слухати аудіокниги онлайн на російській мові. Тут зібрані найкращі бестселери та шедеври світової літератури, серед яких і "Дім на горі".
Не втрачайте можливість насолоджуватися захоплюючими історіями у будь-який зручний для вас час. Завітайте на knigi-online.info та поглиблюйтеся у світ захоплюючої літератури разом з нами!
Автор аудіокниги "Дім на горі" - Валерій Олександрович Шевчук - талановитий письменник, який здатний захопити своїх читачів з перших рядків та утримувати їх у напруженні до самого фіналу.
Не пропустіть можливість насолоджуватися цією захоплюючою аудіокнигою та іншими шедеврами світової літератури на сайті knigi-online.info!
Современная зарубежная литература
Читем онлайн Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
Володимир підійшов до міцних дубових воріт і побачив там незвичної форми калатало. Весело постукав у дошки й почув, як заспівали в глибині двері. Повна сива жінка, вже майже бабуся, вийшла на ганок і подивилася в його бік, приклавши до лоба долоню дашком.
– Вам кого? – спитала вона голосно.
– Я до вас, Маріє Яківно! – так само голосно відповів, не перестаючи подумки наспівувати Хлопцеву мелодію, Володимир. – Будь ласка, Маріє Яківно, відчиніть!
20
Вони сиділи в садку, і над ними тихо лопотіло листя. Літали метелики, обпадаючи квіти, як бджоли, і пили з них солодкий нектар. Тріпотіли крильцями, і чи через ті метелики, а чи від тихого лепету листя, здалося Володимирові, що повітря навкруги перламутрове.
Перед ним сиділа сива жінка і розповідала йому про школу, він попивав із великої білої філіжанки козине молоко й думав, що за ці два дні, які прожив на околиці, зовсім оновився. Думав, що все пережите схоже на сон, зараз уростав у інше життя і набирався спокою, яким дише на цій околиці кожна бадилина. Думав і про своє сходження на гору, і про ту неймовірну зустріч: в цьому садку так солодко про те згадувалося! Дивився на дерева і стежив, як спалахують та гаснуть (хмари пливли по небі, затуляючи часом сонце) світлотіні під ногами. Жінка, яка розповідала всілякі історії зі шкільного життя, нагадувала йому першу його вчительку, і він подумав, що стає підлеглим ще й цієї жінки. Стало зовсім добре від таких думок, тож дозволив собі ще раз згадати про диво, що сталося з ним на горі. Було б йому неймовірно боляче прокинутися зараз й усвідомити, що все те йому наснилося, – він ще й досі серед сосон у польовому шпиталі і волає від болю, який шматує тіло. Бачить засипане зорями небо, і пливе звідти голубе трепетне сяйво. Ота й ота зоря, думає він, і є очі красуні з будинку на горі. Йде вона з невидимого в сутінку горба, спускається, як місяць, коли йому досить висіти в небі; Володимир раптом подумав, що той сивоволосий козопас із шляхетним обличчям мусить бути зв’язаний з цим обійстям, де зараз сидить, як і з домом на горі. Адже недаремно, подумалося йому, двір Марії Яківни має ворота, які можуть існувати тільки в казках, і недаремно тут той спокій, що відчувається й на горі.
– Це в мене буде до вас єдине прохання, – сказала стара, – бо я тільки тоді по-справжньому живу, коли вчу першачків. Старші діти для мене не такі зрозумілі.
– То візьмете собі перший клас, – усміхнувся Володимир.
– Я хотіла б просити першачків і на той рік, – трохи зніяковіло проказала Марія Яківна.
Володимир засміявся. Було йому навдивовижу затишно.
– А колеги не заперечуватимуть?
– Ні, ні, вони не заперечуватимуть!
– Олександра Панасівна просить другий клас.
– Галина Iванівна може взяти третій чи четвертий.
– Школа наша – що ставок серед гаю, – незвідь-чому сказав Володимир…
Вони замовкли, а він допив молоко. Збагнув раптом, що все це йому не сниться, але той напій, що його випив, по-своєму хмільний. Весь світ став для нього теплий та золотистий, весь світ для нього заголубів.
Устав, щоб попрощатися, і раптом відчув у цьому обійсті якийсь незвичайний дух, а може, особливу якусь присутність. Озирнувся навдокіл, але не побачив нікого, хіба що лагідне обличчя Марії Яківни.
– А то не ваш чоловік, Маріє Яківно, кіз пасе? – спитав несподівано для себе.
– Мій, мій! – захитала радісно вчителька. – А знаєте, що мені здалось у першій хвилі? Думала, ви якийсь його родич!
Розділ другий
СИНЯ ДОРОГА
Одним дані сльози, що ллються при світлі струмками,
другим дані сльози, сховані в пітьму.
Р. Тагор1
Помалу відступав він у глибину зеленого сутінку, дощ шумів і плескотів, і дивився він сумно, а зелений сутінок розцвів несподіваним світлом – попереду лежала прозора куля, і він уже мав увійти до неї. Саме туди вела синя, мерехтлива дорога, по якій ішов, а позаду лишалася хата із печальною жінкою і з веселими дітьми; він весь час озирався – стояли вони за скляними стінами й були живі та рухливі. Котилися тіні, речі розмивались і ставали хитливо-драглисті, лишалася тільки ця синя дорога, якою ішов, і його незмінна туга, що йшла обіч, наче співподорожанин. Дивився на незбагненний світ кольорових смуг, що сплітались і розпліталися довкола, складалися мережі, розводнювалися дерева й гілки, виростали фіолетові й рожеві кущі і хиталися, неначе в воді. Густий синій мох обріс напівпрозорі кручі, і тільки синя дорога була гладка, наче з льоду. Він ледве йшов і бачив у тій гладіні відбиті тіні, обличчя, простягнуті руки і знесені чи скорчені ноги. Бачив замерзлі очі, розтулені вуста й блискучі зуби. Впізнавав знехотя всі ті обличчя, його вуста ледь-ледь ворушилися, проказуючи ймення за йменням. Часом вони повторювалися, ті ймення, так само, як обличчя й очі. Найчастіше бачив обличчя Шурине – відчував у тому тлумі перш за все її. Загуслі шматки часу лежали обіч його синьої дороги – все минуле, повз яке він має зараз пройти, перш ніж дістанеться до прозорої, густо залитої перламутровим світлом кулі. Вона вабила його, як вабить залізо магніт, – невагомо плив по своїй дорозі, вже наперед відчуваючи щастя з’єднання із тим перламутром. Світло його душі, подумав він, вже прагне туди, але він ще повинен перейти цю дорогу і має ще не раз озирнутися. Тож ступав приповільнено, й озирався, й бачив дім із прозорими стінами, за якими святкують сімейне свято істоти, в яких залишив своє тіло. Вони майже відчужилися від нього, але не може дивитися на них байдужно. Iшов він і йшов. Озирався й тамував біль. Поруч ступала пишноволоса жінка – Туга його, а з другого боку – Сум, ще один його син. Того сина послала до нього із землі ота висока й непомірно худа жінка, на оці якої замерз ясний кришталик сльози, і, може, саме через те так часто й безнадійно він озирався.
2
Олександра озирнулася до темного вікна і зустрілася очима із тим, котрий став прозорий, наче дим; задивилися вони, як дивилися, коли зустрілись уперше. Тоді прийшла вона до подруги, де зібралися на вечірку хлопці й дівчата; всі тримали картки з надрукованими питаннями до флірту; один загадував, а другий відгукувався; саме в той момент і побачила вона його очі. Широкоплечий хлопець із зачесаним набік чубом і з плямкою вусиків під носом, широкогубий і широколиций, дивився на неї й дивився, і їй стало дивно, що очі в нього темно-сині, – мали б бути чорні чи зелені. Але були вони таки сині, цвіли, як дві волошки, і їй незвідь від чого запаморочливо стислося серце.
– Слухайте, слухайте! – заплескала в долоні Соня, хазяйка квартири. – Починаймо з садівника. «Я садівником родився, не на жарт я розізлився, усі квіти надоїли, окрім маку…»
– Ти мак, мак! – закричали дівчата до Олександри, і вона стала й справді червона наче мак. Потрібно було їй вигукнути оте завчене: «Ой!», і вона згукнула, ледь-ледь розтуляючи вуста. На ці вуста й замилувався Микола, який так само сидів у кутку й дивився.
– Що з тобою? – спитала Соня.
– Влюбилася! – шепнула Олександра, і їй стало так млосно, що захотілося покинути цю веселу компанію й повернутися додому, де так приємно й тепло пахне свіжою сосною, де стоїть у своїй майстерні батько й теше, теше й теше рубанком, а з-під його рук вилітають яскраві, жовті, запашні стружки.
– У кого? – вигукнула Соня, і Олександра злякано кинула поглядом у куток. Той, у кутку, не мав назвиська, а може, вона забула його; той, у кутку, не міг бути квіткою, бо пахнув він шкірою, і це було чути навіть сюди. З червоної Олександра стала зовсім бліда, бо не хотіла зараз грати в цю гру, хіба можна в таке грати, коли на тебе так пильно зорять чиїсь очі?
– Я не хочу грати в цю гру, – сказала Олександра. – Голова в мене болить…
– Ой! – вигукнула Соня, схопившись рукою за вуста. До чогось вона додумалася чи здогадалася, обвела поглядом хлопців та дівчат і вразилася: з кутка світилися такі сині й палкі очі, що тут годі було помилитися.
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович бесплатно.
Похожие на Дім на горі - Шевчук Валерій Олександрович книги
- Різдвяна пісня в прозі - Чарльз Дікенз - Классическая проза
- Криллитанская буря - Кристофер Купер - Научная Фантастика
- Буря мечей - Джордж Мартин - Фэнтези
- Буря соперничества - Дмитрий Геннадьевич Мазуров - Альтернативная история / Боевая фантастика
- Грядущая буря - Роберт Джордан - Фэнтези
